|
Історії для душі
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 30.08.2014 в 23:41
|
|
що я саме перекрутив? поясни
|
|
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 30.08.2014 в 23:55
|
|
якщо ти поясниш, я зрозумію, Бог він теж любить нас більше, правда, і навіть безнадійно, він же не говорить " о це іллюзії, любити безнадійно, це трясовина, горіть в пеклі негайно, буду любити тільки тих хто любить мене"
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 31.08.2014 в 00:00
|
|
abonent_82, не бачу причин пояснювати
я тобі про одне, а ти про друге
|
|
|
|
|
aleksija Оффлайн · 31.08.2014 в 01:13
|
|
Пробачте ,що сую носа не у своє та у вас різні ,скоріш за все розуміння ситуації .
Бажаю Вам доброї ночі та розуміння .
Хотіла сказати та в амурних спрвах не радять та й у мене досвіду у тому - обмаль.
|
|
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 31.08.2014 в 09:50
|
|
aleksija, ви не соромтесь, кажіть, можливо ваша думка, відкриє нам очі на істину суть речей,
але вже байдуже
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 31.08.2014 в 10:56
|
|
не соромтеся кажіть..але вже байдуже
дуже мотивує говорити
|
|
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 31.08.2014 в 17:44
|
|
гадаю, в життя є дві сторони, одна це незупинний плин, ніби дерева біля центру, з кущами, вони стоять дихають повітрям, зростають зеленіють, слухають наші розмови шелестять листям перед дощем, перегукуються, нас не було а вони вже спокійно жили і після нас так само житимуть, а друга, це ті смисли якими життя наповнюємо ми- люди, коли біжиш здається весь світ задихається від нестачі повітря, коли нервуєшся все довкола нагадує - тривожні дерева тривожні тіні, тривожні будинки, коти, хоч насправді - все в голові,
про переживання- десь читав, що люди насправді ірраціональні створіння, а все прикриваються логічністю, як драною одежиною,
на проповіді в протестанській церкві дуже багато закликів, до нового життя, до змін, але ніхто конкретно не може сказати як саме, змінюватись, мені здається, коли ти говориш, про переламати себе і виккинути іллюзіі, це щось подібне проповіді,
читав десь, що тварини не живуть іллюзіями, якщо лев не наздогнав здобич, він не починає качатись по траві, та волати, що невдаха, а просто шукає нову здобич, варто стати зовсім звіром?
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 31.08.2014 в 22:26
|
|
abonent_82, ти смішний...не плутай ціль, мрію, прагнення з ілюзіями
|
|
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 31.08.2014 в 22:46
|
|
в людині насправді все переплетено, а виділяється суто розумом і досить віртуально,
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 31.08.2014 в 22:49
|
|
abonent_82, згідно твоєї теорії з людським плутанням то може це ти плутаєш щось?не думав про таке?
|
|
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 31.08.2014 в 23:02
|
|
звичайно, ні, я-ж не підручник пишу, не кандидатську, прості давно відомі думки,
все таки мені дуже подобається цей вірш, і переживання автора, чомусь дуже знайомі, може яка хвиля накотила, поетичність - ключик до іншого погляду на життя, а цей вірш так коротко, кілька стовбчиків а так сильно, так про вічне і земне водночас 
|
|
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 29.09.2014 в 14:02
|
|
ще в школі тримав в руках підручник з зарубіжної літератури, класна радянська книжка, і там серед іншого були вірші римського поета Валерія Каттула, задовго до народження Христа, він жив любив, і помер в інший час, такий далекий від нас
Нет, ни одна среди женщин такой похвалиться не может
Преданной дружбой, как я, Лесбия, был тебе друг.
Крепче, чем узы любви, что когда-то двоих нас вязали,
Не было в мире ещё крепких и вяжущих уз.
5 Ныне ж расколото сердце. Шутя ты его расколола,
Лесбия! Страсть и печаль сердце разбили мое.
Другом тебе я не буду, хоть стала б ты скромною снова,
Но разлюбить не могу, будь хоть преступницей ты!
Каттул
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 29.09.2014 в 16:35
|
|
Гарний вірш, а от почитала про Каттула і Лесбію
Цікаво дуже Катул виявляється еротичні вірші писав
а Лесбія за словами Цицерона:"Клодия была одной из развратнейших патрицианок своего времени, пользовавшейся своим телом как инструментом
власти над мужчинами и достижения собственных радостей"
Ще більш цікаво як це в рядянській книжці такого автора вставили)))
|
|
|
|
|
|
abonent_82 Оффлайн · 29.09.2014 в 17:40
|
|
його творчість, як писали в радянській книжці високо цінував незаперечний авторитет Володимир Ілліч Ленін
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 29.09.2014 в 18:07
|
|
abonent_82, воно і видно http://svpressa.ru/blogs/article/28756/
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 11.01.2015 в 14:17
|
|
Два лісоруби рубали два великих дерева.
-Давай, хто швидше, сказав перший.
-Давай, сказав другий.
Отож, почали.
Другий, після кожних 45 хвилин, робив паузи на 15 хвилин, кудись відходив, допомагав людям, які просили про короткочасні допомоги.
Перший, без перестанку рубав і сміявся з другого, мовляв, "чому зупиняєшся, ти ж програєш?"
Але другий не слухав, він продовжував тримати ритм роботи-паузи.
Пройшло 8 годин роботи і....другий лісоруб першим зрубав дерево.
Перший, ледь тримаючись на ногах і витираючи піт, спитав другого, який набагато краще виглядав: "Але як? Я ж ...я ж без зупинок а ти..."
Справа в тому, сказав другий, що в паузи, окрім чашки чаю і відпочинку, я ще й точив свою сокиру.
|
|
|
|
|
|
prokop Оффлайн · 11.01.2015 в 16:00
|
|
Cюзi, гарна притча, дякую!!! 
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 13.01.2015 в 19:29
|
|
з кожним днем переконуюсь, що це дійсно так)))
Цитата Если вам плохо Одному, то вам не станет лучше с Кем-то.
Если вы ищите другого человека, чтобы не быть одиноким - вы не обретете гармонию.
Если вы ищите "вторую половинку", чтобы заполнить пустоту - вы все равно будете чувствовать недостаток любви.
Будьте счастливы изначально. и тогда в вашу жизнь придет другой счастливый человек, с которым вы создадите ваше общее счастье.
Два пустых озера не смогут образовать одно большое.
Они должны быть изначально наполнены оба... |
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 26.01.2015 в 16:19
|
|
Притча про 3 сита
Один человек пришел к Сократу и спросил:
- А знаешь что мне сказал банщик о твоём друге?
- Подожди, - остановил его Сократ.- Просей сначала то, что собираешься сказать, через три сита.
- Три сита?
-
Прежде чем что-нибудь говорить, нужно трижды просеять это. Во-первых,
через сито правды. Ты уверен, что то, что ты скажешь, правда?
- Нет. Просто я слышал....
-Очень хорошо. Значит, ты не знаешь, правда это или нет. Тогда просеем
через второе сито - сито доброты. Ты хочешь сказать о моем друге что-то
хорошее?
- Нууу... нет.
- Значит, - продолжал Сократ, - ты
собираешься сказать о нем что-то , в чём нет доброты, но даже не уверен, что это
правда. Попробуем третье сито - сито пользы. Так ли уж необходимо мне
услышать то, что ты хочешь рассказать?
- Нет, в этом нет теперь необходимости.
-
Итак, - заключил Сократ, - ты видишь, в том, что ты хочешь сказать, нет
ни доброты, ни пользы, ни правды. Зачем тогда говорить, согласен?
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 03.02.2015 в 13:05
|
|
В возрасте 40 лет когти орла становятся слишком длинными и гибкими и он не может схватить ими добычу. Его клюв становится слишком длинным и
изогнутым и не позволяет ему есть. Перья на крыльях и груди становятся
слишком густыми и тяжелыми и мешают летать. Теперь орел стоит перед
выбором: либо смерть, либо длительный и болезненный период изменения,
длящийся 150 дней…
Он летит в свое гнездо, находящееся на вершине горы и там долго бьется клювом о скалу, пока клюв не разобьется и
слезет… Потом он ждет, пока не отрастет новый клюв, которым он вырывает
свои когти… Когда отрастают новые когти, орел ими выдергивает свое
слишком тяжелое оперение на груди и крыльях… И тогда, после 5 месяцев
боли и мучений, с новыми клювом, когтями и оперением орел снова
возрождается и может жить еще 30 лет…
Очень часто для того,чтобы жить,мы должны измениться, иногда этот процесс сопровождают боль, страх,
сомнения… Мы избавляемся от воспоминаний, привычек и традиций прошлого…
Только освобождение от груза прошлого позволяет нам жить и наслаждаться
настоящим и подготовить себя к будущему.
|
|
|
|
|
|
prokop Оффлайн · 04.02.2015 в 00:03
|
|
сподобалось, запам'ятаю про орла
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 04.02.2015 в 00:13
|
|
prokop, ну дуже болісний процес 
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 11.02.2015 в 11:29
|
|
Теплі історії до кави
Прочитайте мене
|
|
|
|
|
|
Cюзi Оффлайн · 22.09.2015 в 21:50
|
|
Стара мудра кішка лежала на травичці й грілася на сонечку. Як ось, повз неї пробігло
маленьке прудке кошеня. Воно перевертом прокотилося повз кішку, потім
жваво підскочило й знову почало бігати по колу.
— Що ти робиш? — ліниво поцікавилася кішка.
— Я намагаюся упіймати свого хвоста! — засапано відповіло кошеня.
— Але навіщо? — засміялася кішка.
— Мені сказали, що хвіст — моє щастя. Якщо я спіймаю свого хвоста, то
спіймаю й своє щастя. Через це й бігаю за ним уже третій день. Але він
весь час вислизає від мене.
Стара кішка всміхнулася так, як це вміють тільки старі кішки, й промовила:
— Коли я була молода, мені теж сказали, що у моєму хвості — моє щастя. Я
багато днів бігала за ним, намагаючись упіймати. Я не їла, не пила, а
тільки бігала за своїм хвостом. Падала без сил, підводилася й знову
намагалася упіймати свого хвоста. Якоїсь миті я втратила надію й пішла
світ за очі. І знаєш, що я раптом помітила?
— Що? — здивовано запитало кошеня.
— Я помітила, що хоч би куди я йшла, мій хвіст усюди йде за мною. За
щастям не потрібно бігати. Треба обрати свій шлях — і щастя йтиме разом
із тобою.
Джерело: CREDO
|
|
|
|
|
|
aleksija Оффлайн · 22.09.2015 в 22:23
|
|
Ось таке воно щастя хвостате , або щастя у хвості )
Шкода лише , що у людей не все так просто
|
|
|
|
