З появою Конвенції ООН про права інвалідів виникає можливість своєрідного проектування прав людини та основоположних свобод, економічних, соціальних та культурних прав на ситуацію інвалідності...

Стандарти, що встановлюються Конвенцією ООН про права інвалідів, не є чимось абсолютно новим і створюють "нових" прав. Норми Конвенціїї скоріше дають тлумачення тих особистих, політичних, соціальних, економічних та культурних прав, що належать кожній людині. Це тлумачення дає можливість конкретизувати, які саме важливі аспекти дотримання цих прав стосуються ситуації, коли людина має інвалідність.

Проте, звісно, не можна дати на кожну конкретну ситуацію відповідь - якими мають бути дії держави або чи є втручання в право правомірним. Практика Комітету ООН з прав людей з інвалідністю дозволить отримувати подібні відповіді, зважаючи на конкретні обставини і ситуації.

Конвенція передусім визанчає в якості керівництва загальні принципи, на яких має грунтуватись підхід до виміру кожного права і контролю за їх дотриманням. Як міжнародний договір, що стосується прав людини, Конвенція має власний "каталог прав".

Загальні принципи Конвенції та загальні зобов'язання зазначені у статтях 3 та 4 цього документу.