Сервіс по - вінницьки прижився у Києві
13 -14 травня в рамках Спільної Програми «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні» виконавцями якої є Програма розвитку Організації Об`єднаних Націй (ПРООН), Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ),Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ),Міжнародна Організація Праці (МОП) та партнерами якої виступили Міністерство соціальної політики України і Національна Асамблея інвалідів України я відвідала семінар щодо впровадження принципів Універсального дизайну, який важливо враховувати для комфортного життя людей різного віку, статі, світобачень, віросповідання, різних фізичних можливостей, фінансової спроможності тощо.
У вільний час прогулювалась вулицями Києва, користувалась громадським транспортом. У Києві багато низькополого транспорту – це «ПЛЮС». Але, на жаль, ним важко користуватися, коли пересуваєшся на візку, тому що автобус, тролейбус стає далеко від зупинки і платформу ніхто не відкидає. І якщо ти з супроводжуючим, то швиденько вскакуєш в салон, або знову просиш пасажирів, не зважаючи на доступність транспорту, допомогти тобі забратись до салону і теж отримати послугу по перевезенню.
За два дні звикаєш до такої схеми користування громадським транспортом. Але… Стоїмо одного разу з другом на зупинці… і «О! Чудо!» автобус під’їжджає близько до зупинки, вибігає водій, відкидає площадку, посміхається й запрошує нас в салон.

Я, вражена сервісом, подумала, що така увага водіїв мені нагадує мою рідну Вінницю. Дякуючи водію за належний рівень комфорту, ми радісні вийшли з автобуса і тут водій каже: «Привіт Вінниці!». Виявилось,що водій наш земляк, який працював у Вінницькому ТТУ. Ну звичайно, що мене заповнила гордість за нашу комфортну, розвинену, прогресивну Вінницю. О! Як я люблю тебе, МОЯ ВІННИЦЕ і дякую всім, хто робить Вінницю неповторною!
Р. В. Панасюк












Последние комментарии